Запити податкових органів щодо контрагентів-нерезидентів: чим загрожують?

Як показали статистичні дані 2017 року, в Україні продовжує збільшуватись кількість податкових запитів до іноземних держав щодо співпраці українських компаній-резидентів з нерезидентами. За результатами таких запитів тільки в 2017 року було проведено податкові перевірки, за результатами яких субʼєктам господарювання було донараховано 796,9 млн грн. податків та штрафних санкцій.

Чим викликані такі запити та перевірки?

Чинне законодавство дозволяє зменшувати оподаткування у випадку, якщо особа-нерезидент, що отримує пасивний дохід від української компанії (за який треба сплатити 15% державі) є бенефіціаром (фактичним власником) такого українського резидента. В такому випадку застосовується пільгова ставка для уникнення подвійного оподаткування. Тобто такий механізм дозволяє зменшити свої витрати, і деякі компанії користуються ним не завжди законно. Відповідно, податкові запити направлені на встановлення факту, чи дійсно особа-нерезидент є фактичним бенефіціаром української компанії.

Для отримання такої інформації відповідний підрозділ ДФС формую запит, який за процедурою обміну інформацією направляється до компетентного органу іноземної держави. Отримана відповідь може бути підставою для проведення позапланової перевірки резидента, якщо будуть виявлені розбіжності.

І поки податкові органи розсилають такі запити, українські суди формують практику використання відповідей інших країн на них. При цьому, звертається увага як на формальні ознаки листа (повноваження підписанта, наявність апостилю та ін.), так і власне на зміст (чи можливо ідентифікувати компанію, щодо якої був запит, чи відповідає зазначений період часу перевірки, обґрунтованість викладених фактів та ін.). На підставі цього і робиться висновок, чи достатнім буде така відповідь для обґрунтування претензій податкового органу (як приклад можна проглянути рішення у справі №826/8059/17).

Зважаючи, що суди зважено підходять до листів від компетентних органів іноземних держав, платникам податків слід займати активну позицію і самостійно аналізувати такі відповіді на запити, тим самим спрощуючи процедуру судового розгляду. Для цього необхідно звернути увагу на наступні моменти:

• Чи мають органи, які здійснили обмін інформацією, достатньо повноважень для цього?
• Чи має відповідь обовʼязкові формальні ознаки (легалізація/апостиль)?
• Чи відповідає переклад оригіналу?
• Чи наведено достатньо ідентифікуючих даних про компанію, щодо якої направлено запит?
• Чи збігаються періоди, щодо яких запитувалась інформація?
• Чи достатньо аргументована надана відповідь?

Відповівши на ці питання, можна зробити висновок щодо можливості наданої відповіді бути доказом і на її підставі робити висновок у справі.

Окрім цього, слід підготувати і оформити інформацію, що доведе статус бенефіціара такого резидента. Доказами цього можуть бути:

• Нерезидент самостійно приймає економічно-важливі рішення;
• Перераховані доходи не є єдиним джерелом доходів;
• Договори з українською компанією укладено в межах звичайної господарської діяльності;
• Нерезидент має достатньо ресурсів для ведення самостійної господарської діяльності;
• В нерезидента є прибуток від підприємницької діяльності.

Така інформація має бути втілена в належний письмовий доказ, а саме: мати офіційний переклад, бути легалізованою і засвідченою належним чином.

Звертаємо увагу, що навіть відсутність зазначених документів під час податкової перевірки не є перешкодою для застосування їх в суді (хоча якщо вони наявні – все ж краще продемонструвати їх податковому органу).

Отже, платникам податків слід бути готовими аргументувати в суді економічну доцільність такої співпраці «резидент-нерезидент» і підтвердити її належними доказами, інакше уникнути штрафу не вдасться.