+38 (044) 279 65 21 +38 (097) 696 70 54 +38 (073) 696 70 54 office@uvito.ua

Арешт майна – настільки дієвий засіб впливу у кримінальних провадженнях, що використовується за кожної зручної нагоди. В податкових провадженнях, зважаючи на відносно невеликий відсоток справ, що доходять до суду, арешт стає вагомим важелем впливу на платників податків, тож вони мають контролювати, щоб законність не переходила у свавілля слідчих органів.

Сьогодні ми розглянемо основні моменти, на які варто звернути увагу, щоб арешт або спроби накласти його пройшов з мінімальними негативними наслідками для вас.

Головне, на що варто звернути увагу – це мета застосування арешту. Він може бути накладений у випадках, передбачених ст.170 КПК України, а головна мета його накладання є забезпечення збереження речових доказів.

На жаль, завантаженість суддів і невиклик власників майна в засідання для вирішення питань щодо накладення арешту унеможливлюють належний судовий контроль, тож арешти накладаються часто необгрунтовано. Поширеною стала практика накладення арешту на гроші підприємств, що зберігаються на банківських рахунках.

На нашу думку, такі арешти протирічать чинному законодавству, оскільки взагалі незрозуміло, які речові докази забезпечуються накладанням такого арешту. Такі кошти не є матеріальними, тож не можуть бути визнані речовим доказом (якщо ще й взяти до уваги ст.98 КПК України). Нажаль, суди часто задовольняють такі клопотання слідчих про накладення подібних арештів. Зважаючи на те, що після арешту слідчі не проводять інших процесуальних дій с цими коштами – такі арешти лише блокують господарську діяльність підприємства. Вся інформація (про розмір коштів, номери рахунків, транзакції) вже зазвичай є у слідчих на підставі відповідного запиту до банку, а отже заблокований рахунок важко назвати навіть джерелом інформації для такого кримінального провадження.

Яка позиція ЄСПЛ?

Зауважимо, що Європейський суд з прав людини наполягає на обгрунтованому співвідношенні між метою дій та засобами, якими ця мета досягається (Справа Джеймс та інші проти Сполученого Королівства). Тож є питання, чи не занадто блокувати діяльність підприємства лише для отримання інформації про кількість коштів на рахунках.

Так, стаття 170 КПК України дійсно передбачає можливість накладення арешту на безготівкові кошти, але обгрунтування такого арешту має бути зовсім інше, а не гіпотетичне «забезпечення збереження речових доказів). Наприклад, ці кошти можуть бути «заморожені» для подальшого компенсування збитків, для забезпечення цивільного позову. Причому, компенсування таке має бути не гіпотетичним, а відповідати вже поданій вимозі про компенсування нанесеної шкоди.

Тож для зняття арешту з ваших коштів варто застосовувати такі основоположні засади накладання арешту, бо тільки так можна сформувати відповідну судову практику.

Чаплієва Кристіна Володимирівна

Чаплієва Кристіна Володимирівна
Адвокат. Голова адвокатського об’єднання

Провідні практики:
судова практика,
захист у сфері економічних правопорушень,
захист при ДТП,
сімейний адвокат.

%d блогерам подобається це: