+38 (044) 279 65 21 +38 (097) 696 70 54 +38 (073) 696 70 54 office@uvito.ua

Прагнення України стати частиною Європи у всіх сенсах цього поняття здійснило позитивний вплив і на правову сферу. Так, один з показників – значно спростилась на практиці процедура визнання і приведення до виконання рішень міжнародних арбітражів

Проте навіть з таким спрощенням, стягувачу потрібно дуже уважно реалізовувати всі етапи, щоб досягти своєї мети.

Про які  етапи варто памʼятати і що робити на кожній стадії.

Етап перший – повідомити боржника про наявність арбітражного рішення. Стягувач (він же – позивач в арбітражі) повинен мати докази того, що боржник повідомлений про наявність такого арбітражного рішення.

Етап другий – дізнатись, чи є у боржника майно чи кошти, за рахунок яких буде виконано арбітражне рішення. Стягувач може просити суд застосувати засоби забезпечення позову, якщо є підстави вважати, що боржник перешкоджатиме виконанню рішення. Просити про таке забезпечення стягувач має право на будь-якій стадії розгляду.

Етап третій – дотриматись процедури подання документів на визнання арбітражного рішення. Цивільним процесуальним кодексом України передбачені чіткі правила цієї процедури, тож достатньо просто дотримуватись їх. Ним же і передбачено, що рішення арбітражу підлягає виконанню на території України, якщо:

  • Визнання і виконання цього рішення передбачено міжнародним договором, ратифікованим в Україні;
  • Боржник перебуває (проживає) на території України, або тут знаходиться його майно.

Стягувач має 3 роки з дня прийняття арбітражем такого рішення для подання заяви про його визнання в Україні. Подається така заява до апеляційного суду, чия юрисдикція розповсюджується на місто Київ, в письмовій формі, за підписом стягувача або його уповноваженого представника.

В цій заяві скаржник зазначає всі ідентифікуючі дані учасників процесу, як то суд, в який заява подається; арбітраж, рішення якого просять виконати; ідентифікуючу інформацію по стягувачу і боржнику; ідентифікуючу інформацію про саме арбітражне рішення (включаючи дату його отримання стягувачем); і формулює вимогу про видачу виконавчого листа на примусове виконання арбітражного рішення. До заяви додаються копії всіх документів, що підтверджують таке арбітражне рішення з завіреними перекладами, а також квитанція про сплату судового збору.

Етап четвертий – виконавче провадження. Воно проводиться вже за загальними нормами про виконавче провадження, тож стягувачу, якщо він зацікавлений в якнайшвидшому виконанні рішення, варто брати активну участь в ньому, наприклад, повідомляти виконавцю всю відому йому інформацію про кошти, майно та активи боржника, відстежувати, які рішення приймає виконавець під час провадження та чи не затягують вони час, оскаржувати їх у випадку виникнення такої необхідності.

Незважаючи на нормативне регулювання, цей процес може затягнутись, особливо зважаючи на труднощі виконавчого провадження. Тож в інтересах скаржника максимально контролювати цей процес, або делегувати це питання уповноваженому представнику.

Сергєєв Петро Олександрович

Сергєєв Петро Олександрович
Адвокат. Директор ЮФ ЮВІТО

  Провідні практики:
захист прав та інтересів в судах
супроводження та ведення господарської діяльності

%d такие блоггеры, как: