+38 (044) 279 65 21 +38 (097) 696 70 54 +38 (073) 696 70 54 office@uvito.ua

Не зважаючи на те, що практика укладання шлюбних договорів ще не набула широкого поширення в Україні, вже встигла сформуватись судова практика в частині їх розірвання та визнання недійсними.

Укладання таких договорів регулюється сімейним та цивільним законодавством, яке прямо зазначає, що, незважаючи на специфічність предмету, такі договори не можуть суперечити загальним нормам. Шлюбні договори мають врегульовувати майнові відносини подружжя як по відношенню один до одного, так і по відношенню до дітей. Але зважаючи на специфічність і підвищену емоційність сфери регулювання, часто бувають випадки оспорювання таких договорів в судовому порядку.

Найчастіше – це визнання шлюбних договорів недійсними. Нижче розглянемо, що може бути підставою для такого визнання і як до таких обставин відносяться судді.

1. Зміст договору суперечить законодавству і моральним засадам суспільства

Під цю категорію обставин підпадають такі обовʼязкові складові договору, як свобода договору, вільне волевиявлення, незменшенння обсягу прав та обовʼязків сторін, і спеціальна норма щодо шлюбних договорів – неможливість передавати майно, щодо якого обовʼязкова державна реєстрація.

Цікаво, що під таку підставу часто намагаються підвести аргументи про те, що договір ставив одну зі сторін в невигідне становище. Проте суди досить критично ставляться до такого аргументу, посилаючись на те, що в договорі, засвідченим нотаріально, завжди є норми про те, що сторони повністю розуміють зміст договору. Тож «відіграти все назад» буде складно.

Доводи про невідповідність моральним засадам суспільства оцінюються в кожному окремому випадку, проте зважаючи на те, що під регулювання договору підпадають виключно майнові питання, довести свою позицію на підставі лише цього аргументу буде складно.

2. Укладання договору має відповідати внутрішній волі сторін

В обґрунтування своєї позиції про невідповідність внутрішній волі в спробах оскаржити договір сторони посилаються на те, що вони або діяли під тиском, або не в повній мірі усвідомлювали значення своїх дій. За відсутності «залізних» доказів суди майже не беруть такі аргументи до уваги, оскільки зміст договору передбачає зазначення того, що сторони діють з власної волі, розуміють значення своїх дій, не приховали істотні обставини від іншої сторони, а також повністю розуміють зміст договору. Як бачимо, наявність такої норми в договорі має сенс.

3. Договір було укладено зовсім не з метою отримання його правових наслідків

А ось така підстава і буде найбільш вагомим аргументом для визнання договору недійсним. Якщо сторони уклали його з іншою метою (наприклад, для приховування майна) і не були налаштовані на правові наслідки саме такого правочину – він є фіктивним, а отже має бути визнаний судом недійсним. Для визнання шлюбного договору недійсним з такої підстави до суду в більшості випадків звертаються треті особи, що не є сторонами правочину.

Окрім визнання договору недійсним, сторони можуть звернутись до суду з вимогами про зміну його змісту, якщо фактичне становище суттєво змінилось порівняно з тим, що було на момент укладання договору.

Як бачимо, доведення своєї позиції в справах про оскарження шлюбних договорів має свої складнощі і потребує ретельної підготовки і наявності вагомої доказової бази. Тож морально готуватись до такого варто ще на стадії підписання договору, уважно прописуючі всі його положення.

Чаплієва Кристіна Володимирівна

Чаплієва Кристіна Володимирівна
Адвокат. Голова адвокатського об’єднання

Провідні практики:
судова практика,
захист у сфері економічних правопорушень,
захист при ДТП,
сімейний адвокат.

%d такие блоггеры, как: